01 Лют

Карло Ніколіні: італійський погляд на Донецьк

Реклама
Реклама


Італійський тренер із фізпідготовки працює з Мірчею Луческу довше за інших. Їх співпраця почалася задовго до приходу румунського фахівця в «Шахтар». Сьогодні – про те, як і коли перетнулися футбольні шляхи Містера і Карло Ніколіні.

- Карло, пам’ятаєте той момент, коли почали співпрацювати з Луческу?
- Звичайно! Я знаю Містера з тих часів, коли він тренував «Брешію». Тоді я працював у компанії, яка займалася футбольним аналізом і статистикою, співпрацював зі штабом Луческу. Через кілька років почав тренерську кар’єру, а Мірча прийняв «Галатасарай» і покликав мене тренером з фізпідготовки. Пам’ятаю, що попросив час подумати, але відповідь Луческу була категоричною: якщо хочеш, завтра прилітай у Стамбул, ні – буду шукати кого-небудь іншого! Я порадився з родичами, друзями і відправився в Туреччину. Ми почали працювати разом в «Галатасараї» у 2001-му, добре пізнали один одного з того часу. Звичайно, я дуже багато чому навчився у Містера. До того моменту у нього був величезний футбольний досвід, а у мене – невелика практика в «Брешії» і якісь теоретичні знання. У нас був відмінний рік: перемогли в чемпіонаті Туреччини, а в наступному сезоні перейшли в «Бешикташ». Містер запропонував мені продовжити роботу з ним, тому що вже тоді у нас було повне взаєморозуміння. Провели ще два прекрасних сезони в Стамбулі. Якраз тоді почали працювати із Заго, який грав за «Бешикташ». А потім переїхали до Донецька.

- Коли ви вирішили стати тренером?
- Я з дитинства дуже люблю футбол. В юності сам грав, але не на найвищому рівні – в Італії дуже складно пробитися в хорошу команду. Коли я усвідомив, що в якості гравця не зможу досягти великих висот, пішов у спортивний університет. Пізніше у мене з’явилася можливість попрацювати в компанії, яка займається футбольною статистикою та аналізом. Я познайомився з безліччю футбольних фахівців і при вдалому збігу обставин став тренером.

Реклама
Реклама

- На той момент у вас не було великих футбольних досягнень. Складно було завоювати авторитет серед підопічних?
- Важливий момент – я не головний тренер. Якби тоді я очолив команду, то футболісти могли б сказати мені: ти хто такий? Але в Італії культ тренерів з фізпідготовки. Кращі світові фахівці в цій галузі – звідти. І коли я приїхав до Туреччини, там були раді бачити тренера з Італії. У нас в команді був Мірча Луческу, один з кращих наставників у світі, він з першого заняття демонстрував повагу до мене. І футболісти ставилися також. Вони бачили мою роботу, яка давала хороший результат під час матчів. Так що, звичайно, гравці поважали мене.

- Ви якось казали, що коли тренування йдуть важко, Містер вміє пожартувати, розрядити обстановку…
- Він чудово знає кожну деталь тижневого тренувального циклу! Знає, коли потрібно бути суворіше і коли можна пожартувати. Це один із головних тренерів-переможців у світі. За дев’ять років він сім разів привів «Шахтар» до золота в чемпіонаті. Звичайно, у нас в клубі сильні футболісти, хороший персонал. Але ми сильніші, ніж всі інші у фізиці, техніці, тактиці, побудові гри.

- Ви працювали в кількох клубах. Чому особливим став Донецьк?
- Мені посміхнулася вдача… Хоча будь-яку вдачу потрібно заслужити. Я працював в дуже хороших командах. «Галатасарай» був клубом високого рівня. Потім «Бешикташ», з яким ми виграли чемпіонат, набравши рекордну кількість очок для команди. Люди бачили, що Луческу і його штаб відмінно виконують свою роботу. Ну а «Шахтар» – найкраще місце серед усіх, де я працював. У Донецьку фантастична структура, неймовірний президент, який дуже любить футбол, команду, вболівальників. Він довіряє нам, а ми робимо все, щоб здобути кращих результатів.

- Ваша програма підготовки футболістів відрізнялася в різних клубах?
- На щастя, я завжди працював у командах, які в кожному матчі боролися за перемогу. Звичайно, тип і якість тренування залежать від стадії футбольного сезону, клімату, гравців, які знаходяться в розпорядженні. Я не міняв нічого кардинально, але з роками приходить досвід, а з ним якісь зміни. Зараз ми досягли топ-рівня тренувань, але стараємося виконувати свою роботу все краще і краще. Ми постійно спілкуємося з колегами з провідних клубів і, якщо бачимо можливість внести якісь корисні нововведення, неодмінно робимо це.

- Ви вже тривалий час працюєте в «Шахтарі». Хто з гравців найбільше здивував своїми фізичними кондиціями?
- У нас було багато футболістів – дуже сильних, швидких, вибухових, технічних… Але найбільше я пишаюся фізичним станом і показниками Дарійо Срни. Протягом десяти років він грає за «Шахтар» без серйозних пошкоджень, втоми. На тренуваннях працює як професіонал найвищого рівня. В кожному матчі він грає в повну силу – це говорить про те, що у нього видатні фізичні показники.

- Для вас італійські вболівальники – приклад того, як потрібно підтримувати команду?
- Уболівальники різних країн відрізняються. У чому-то наші фанати краще, в чомусь гірше. В Україні іноді немає ніякого тиску – і ми, тренери, повинні знаходити мотивацію для футболістів. В Італії преса постійно шукає приводи для скандалів. Це важко, вони несуть в собі абсолютний негатив, але іноді можуть допомогти. У Донецьку можна гуляти по вулицях без проблем, все набагато простіше. Хочу відзначити, що вболівальники «Шахтаря» останнім часом дуже зросли у всіх відносинах, стали краще розуміти футбол.

- Що з футбольної культури Італії ви б хотіли привнести в український футбол?
- Ставлення до юнацьких команд. Україна дуже багата своїми футбольними талантами. Але багато гравців не знають футбольної абетки. Буває таке, що тренер просить когось зробити той чи інший рух, а виконавець не розуміє, що від нього вимагається. А в Італії молоді гравці можуть бути більш або менш обдарованими, але до 14 років про тактику вони знають все. У «Шахтарі» почали працювати в цьому напрямку дуже добре.

- Італійці – дуже пісенна нація. Ви не виняток?
- Звичайно, я дуже люблю співати і насвистувати якісь мелодії. Але в Україні свистіти – погана прикмета. І я поважаю ці традиції. Слухаю українські та російські пісні, але італійські все одно люблю більше. І в машині співаю з задоволенням!

- Знаєте слова гімну «Шахтаря»?
- Знаю. У перший же рік, коли ми приїхали сюди, вчили текст і його переклад. Але коли «Донбас Арена» виконує його перед матчами, я все ж віддаю перевагу насолоджуватися атмосферою і просто спостерігати за цим процесом.

Реклама
Реклама

Коментування

Онлайн трансляции
18.10.2017 17.10.2017 Вчора21:45Спартак Севилья21:45Фейеноорд Шахтер
Кто победит в Лиге Чемпионов?
Кто победит в Чемпионате Украины 2016-2017?
Кто победит в Чемпионате России 2016-2017?